BОДОХPЕЩА

BОДОХPЕЩА, Хрещення, Водохрещі, Водосвячення, Водосвяття, Богоявлення, Ордань, Ардан, Йордан, Йордань - у давнину велике свято богині Дани (6/19 січня), що прискорює прихід весни; пізніше — одне із найбільшиих християнських свят, яке завершує святочні обрядовості. У цей період сонце перемагає морок і темряву, освячує своїм життєдайним світлом ріки, озера, джерельні струмки і криниці. Різдвяна вода свіжа й здорова. Кожен господар чи інший член родини в давнину несли орданську воду в свої доми і завжди перед їжeю пили її. Предки вбачали у святі Водохреща єднання душі людської з душею природи. Саме в цю пору зима віддає всі свої сили на боротьбу з наближенням літа: починаються люті морози, страшні для садів і озимини зростають простудні хвороби і падіння худоби. Ось чому напередоднi Водохреща колись на всіх вікнах і дверях випалювали вогнем або малювали крейдою хрести,

щоб нечисті духи не мали доступу до обійстя; у деяких місцевостях носили при цьому два пироги як жертвоприношення. Саме на Водохреща волхви молилися біля річок і врочисто співали: "Святіться, святіться, святіться, солодкії води. Моліться, моліться, моліться, всі праведні люди, пора щоб Великого дня могутнії льоди скресила і світлом небесним сінила". У письменних пам"ятках це слово відоме з XIV ст.
     Вода, набрана в посудину на Водохрещу, наділялася особливими лікувальними властивостями за умови правильних заговорів: "Яка ся вода здорова, таки би саме здорові як сеся вода!". На Гуцульщині примовляли, лікуючись від недуги: «Водичко-Йорданичко! Вмиваєш луги-береги, корінє, біле камінє — умий сего хрещеного, чісто вчіненого гніву, ненависти і від усикого лиха».При цьому знахар давав кволому напитися води, принесеної до схід сонця, та обливав нею болюче місце. 3а свідченням В. Шухевича, дівчина, умиваючись водою з джерела над сухарем із пшеничного борошна (який потім висушувала товкла й давала до страви хлопцеві, щоб одружився з нею), примовляла: «Добрий день, водичко-арданичко найстарша царичко! Обмиваєш гори, корінє, камінє, обмий і мене, народжену, хрещену (iм‘я)від усякої мерзи, від пагуби»

Солом"яний йорданський хрестик.

Львівщина, перша половина ХХ ст.

     На обширах України звичай зимового купання масок в обряді «Маланка» на Північній Буковині та Подністров"ї відомий i сьогодні. Обряди Нового року (Василя) і Хрещення зближує культ ушанування води. Відомий письменник і фольклорист С.Пушник від старожилів с.Красноїлів на Івано-Франківщині записав:

«Маланку вмивали в Черемоші, а після - всі маланкарі змивали з себе маски».

     Обрядове купання масок мало безпосередній стосунок до культу родючості. У давнину було прийнято з нагоди великих свят кидати людей у воду, приносячи цим самим жертву на багатий урожай. Характерно, що ритуальні «вметання» в річку приурочені до трьох кульмінаційних періодів аграрно-сонячного календаря українців: Різдвяні святки (зимове сонцестояння), Великдень (весняне рівнодення), Купала (літне
сонцестояння). Про людські жертви, які приносились воді, починаючи з залізного віку аж до доби середнъовіччя, добре відомо з історії Європи.

     Ця ж вода використовувалася і в разі хвороби тварин. Зафіксоване таке замовляння: «Пийте, волики, йорданську воду, не бійтесь спою. Сей день Божий - свята середа, будьте сильні, здорові, як йорданська вода. Водиці нап'ється, вот-то все й минеться». Такою водою захищалися й від нечистої сили, наприклад, щоб відганяти лісниць (лісових духів)