Чорнобог

   

   Чорнобог - бог ночі, ворог світла. Його царство - нічне сонце потойбічного світу, підземний морок, чорнота на землі й на небі. Згідно з Густинським літописом (під 1070 р.), аолхви були переконані ("два суть бози, един небесний, друго во аде"), що Чорнобог живе впеклі.
Стародавні жерці навчали" душа людини, яка тримає зв"язок зі злим духом, стає по смерті слугою Чорнобога. Волхви намагалися запобігти діям таких людей. Вони вважали, що лише світло може протидіяти цій смертоносній істоті, яка на своїх крижаних крилах розносить холод і сніг, голод або якусь іншу холеру. Як день завжди змінює ніч, так і Чорнобог вічно змагається з Білобогом. 

    Чорнобог уявлявся переважно людиною з лев"ячими рисами. Його вшановували, як і інші подібного роду божества, кривавими жертвами і вірило,що всяке зло перебуває під його владою. Згідно зі "Слов"янською хронікою" Гельмгольда (ХІІ ст.), предки молилися до Чорнобога, а заразом і до Білобога, аби вони нечинили їм шкоди на цім, а також і на тім світі.

   Сучасний дослідник С. Наливайко вважає, що запорізькі козаки більше поклонялися Чорнобогові, ніж Білобогові, тому що Чорнобог - воїнське божество, а Білобог - землеробське. Козаки мали прізвиська Чорний або Білий не черз свою чаріність чи русявість, а тому, що їхні предки поклонялися Чорнобогові чи Білобогові.

     Про Чорнобога згадуєть у "Велесовій книзі": "Перун і Світовид - ті обоє удержані в небі. А з обох боків їх Білобог і Чорнобог б"ються - і ті небо тримають, аби світу небути повернгнутоиу"; "... і сказав нерозумне про Чорнобога, а інший, теж у радогощах, - і про Білобога".

За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної зірки, образ Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який відповідає півночі, середині ночі та зими. У календарній системі — це 15 січня. На середину зими випадає 21 день після свята Різдва Коляди.

Літ. Велесова книга, д. 11а, 22.

С. Наливайко, "Таємниці розкриває санскрит", с. 12-13.

В. Иванов, В. Топоров, "Чернобог", с. 611.