МІСЯЦЬ - календарний період обертання Місяця навкруг Землі. Східні народи ввели відлік за лунними місяцями, західні - за сонячними. Лунний місяць складається з 28 діб, сонячний із 30 (31). У предків були свої назви місяців - відповідно до змін у господарстві протягом року, а також відповідно до погоди.
Та з плином часу уявлення про місяць і Сонце змінюються. Стали шанувати Місяць як нічне Боже Око. Він - пан-володар у своєму зоряному царстві. Предки вважали Місяць "побоженьком", небесним чоловіком, своїм прапрадідом. Культ Місяця проіснував і IV тис. до н. е. до XII ст. н. е. Народження молодика (1 січня) пов"язане зі святкуванням 12-ти священних ночей творення Всесвіту, коли молодий Божич-Сонце приходить у сузір"я Перуна. Відображенням цього культу, є зокрема, привіски у вигляді півмісяця ("луниці"). На території Росії їх знайдено чимало, в тому числі в межах стародавнього Києва. Лунницям приписувалися чудодійні властивості.
В одній із легенд, зафіксованих у Чернівецькій області, є мотив виникнення Місяця з людської голови. Очевидно, круглий, червонуватожовткй Місяц нагадував людям закривавлену голову, тому цей момент вплітається у сюжетну канву про брато-вбивство. Небесне світило уособлює не лише людську голову, а й чисту душу вбитого брата. В одному з варіантів легенди тими братами були Авель і Каїн - сини Адама та Єви. Одного разу Бог зажадав від них жертву. Авель приніс бджіл, а Каїн - найгірші плоди землі. Авелів дарунок був
принятий Богом, а Каїнів ні, за що Каїн розсердився і вбив брата. «І за того, кажуть, щоби світ каявся і такого більше не повторилося, появилися на місяці пляма, що брат убиває брата». Без сумніву, джерелом цього сюжету стала біблійна версія, за винятком того, щo Авель став пасічником. Тут дається досить оригінальне тлумачен"я імені Каїн (від слова «каятися»), що безпосередньо пов'язане з появою плям на Місяці.
Місяць, коли сяє вночі, розбуджує на землі зерна життя та надає їм плодючості, творить перлистy росу, яка під час посухи рятує врожаї. Тим світлом й животворить ріки і моря, кожну рослинку, травичку. При старіючому Місяці, так само як і в день місячного чи сонячного затемнення, не починали посівів. «Добре сіяти при повному Місяці»; якщо сіяти на молодика, то хліб росте і визріває швидко, але колос буде не багатий зерном, а хліб, посіяний уповні Місяця, хоча росте тихо і стеблом коротким, зате ярий і багатий на зерно. 3 появою молодого Місяця предки конче мусили помолитися, аби щастило цілий місяць. Та найбільшу увагу Ясен-Місяцю приділяли в замовляннях: «Місяць ти красний! Зорі ви ясні! Сонечко ти привільне! Зійдіть і вгамуйте раба Божого (від запою)»; «Місяць ти місяць! Забери ти мій зубний біль» тощо. Чаклyни особливо звертаються до нього, коли той уповні. За повір'ям, кістка зайця, яким розговлялися на Різдво, має цілющу силу в перший тиждень нового Місяця; перед народженням молодика в ніч на п'ятницю дівчата ворожили з павуком про одруження; на молодий Місяць риба добре клює. Стародавні волхви ворожили за поверхнею Місяця та зміною його фаз за так званими «Лунниками». Коли кажуть « Місяць відквасив черево» - слід чекати непогоди, на землю може прийти розруха і війна; коли він синій - недуга і мор нападуть на людей; якщо щербатий - незабаром задощить; круті ріжки у молодика - невдовзі чекати мокви, а положисті віщують гожі дні. За давнім уявленням, Місяць народжується, виростає, старіє і помирає, а потім знову відроджується. Народна загадка так змальовує це світило: « Коли я молодий був — світив ярко, коли старим став - марніти став». Загадки уподібнюють неповний Місяць скибці хліба: «Постелю рогожку (небесне склепіння), посиплю горошку (зірки), положу окрайчик хліба (Місяць)» або: «У нас на Дворі краюха висить».
У ясного Місяченька дванадцять братів: Березень, Квітень, Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень, Січень, Лютий. Оскільки кожен місяць мав 28 днів, то щоб завершити Свароже Коло був у предків тринадцятий місяць, що називався, Змієносцем. З нього й починався рік. За народними віруваннями, небесна дорога є символом змія, «вужа світу», головою якого є Місяць. Уявлення про Місяць у подобі змія, який періодично скидає свою шкіру й тим відновлюється, є не лише в українського народу. У весільному ритуалі Місяць вважається символом молодого, а вечорова Зоря — молодої. Любов Місяця до «зіроньки вечірньої» оспівується у народних піснях:
Місяць на небі.
Місяць як світило - це "Око Лада", дитя Лади, що приходь з води і приносить свято Лади - Купалу. Місяць і зірки, ці мешканці небесного склепіння і представник священної для язичника світлоносної стихії, були вшановані в особливо божественних. В Україні ще донедавна Місяць вважався богом. Галицьке прислів"я каже: "Місяць нас божок, а хто нам буде богувати, як його не стане".
Сонце і Місяць колись уявлялися у родинних зв"язках: або як сестра і брат, або як подружжя. 24 червня спостерігали за грою Місяця, у якого тоді буває свій празник: то ховається за хмари, то випливає з них, то змінює свій колір, і це вважалося знаменням доброго врожаю. За давніми переказами, від божественного подружжя Сонця і Місяця народилися зірки. Колядки змальовуючи небесні склепіння великим чертогом або храмом, називають Місяць - владикою, Сонце - його дружиною, а зірки - їхніми дітками:
Ясень місяць - пан господар,
Красне сонце - жінка його,
Дрібні зірки - його діти.
Божество Місяця.
Мініатюра із "Київського псалтиря". 1397 року
В одній із легенд, зафіксованих у Чернівецькій області, є мотив виникнення Місяця з людської голови. Очевидно, круглий, червонуватожовткй Місяц нагадував людям закривавлену голову, тому цей момент вплітається у сюжетну канву про брато-вбивство. Небесне світило уособлює не лише людську голову, а й чисту душу вбитого брата. В одному з варіантів легенди тими братами були Авель і Каїн - сини Адама та Єви. Одного разу Бог зажадав від них жертву. Авель приніс бджіл, а Каїн - найгірші плоди землі. Авелів дарунок був
принятий Богом, а Каїнів ні, за що Каїн розсердився і вбив брата. «І за того, кажуть, щоби світ каявся і такого більше не повторилося, появилися на місяці пляма, що брат убиває брата». Без сумніву, джерелом цього сюжету стала біблійна версія, за винятком того, щo Авель став пасічником. Тут дається досить оригінальне тлумачен"я імені Каїн (від слова «каятися»), що безпосередньо пов'язане з появою плям на Місяці.
Місяць, коли сяє вночі, розбуджує на землі зерна життя та надає їм плодючості, творить перлистy росу, яка під час посухи рятує врожаї. Тим світлом й животворить ріки і моря, кожну рослинку, травичку. При старіючому Місяці, так само як і в день місячного чи сонячного затемнення, не починали посівів. «Добре сіяти при повному Місяці»; якщо сіяти на молодика, то хліб росте і визріває швидко, але колос буде не багатий зерном, а хліб, посіяний уповні Місяця, хоча росте тихо і стеблом коротким, зате ярий і багатий на зерно. 3 появою молодого Місяця предки конче мусили помолитися, аби щастило цілий місяць. Та найбільшу увагу Ясен-Місяцю приділяли в замовляннях: «Місяць ти красний! Зорі ви ясні! Сонечко ти привільне! Зійдіть і вгамуйте раба Божого (від запою)»; «Місяць ти місяць! Забери ти мій зубний біль» тощо. Чаклyни особливо звертаються до нього, коли той уповні. За повір'ям, кістка зайця, яким розговлялися на Різдво, має цілющу силу в перший тиждень нового Місяця; перед народженням молодика в ніч на п'ятницю дівчата ворожили з павуком про одруження; на молодий Місяць риба добре клює. Стародавні волхви ворожили за поверхнею Місяця та зміною його фаз за так званими «Лунниками». Коли кажуть « Місяць відквасив черево» - слід чекати непогоди, на землю може прийти розруха і війна; коли він синій - недуга і мор нападуть на людей; якщо щербатий - незабаром задощить; круті ріжки у молодика - невдовзі чекати мокви, а положисті віщують гожі дні. За давнім уявленням, Місяць народжується, виростає, старіє і помирає, а потім знову відроджується. Народна загадка так змальовує це світило: « Коли я молодий був — світив ярко, коли старим став - марніти став». Загадки уподібнюють неповний Місяць скибці хліба: «Постелю рогожку (небесне склепіння), посиплю горошку (зірки), положу окрайчик хліба (Місяць)» або: «У нас на Дворі краюха висить».
У ясного Місяченька дванадцять братів: Березень, Квітень, Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень, Січень, Лютий. Оскільки кожен місяць мав 28 днів, то щоб завершити Свароже Коло був у предків тринадцятий місяць, що називався, Змієносцем. З нього й починався рік. За народними віруваннями, небесна дорога є символом змія, «вужа світу», головою якого є Місяць. Уявлення про Місяць у подобі змія, який періодично скидає свою шкіру й тим відновлюється, є не лише в українського народу. У весільному ритуалі Місяць вважається символом молодого, а вечорова Зоря — молодої. Любов Місяця до «зіроньки вечірньої» оспівується у народних піснях:
Перебор — Місячек, перебор!
Всіх зірочок перебрав,
Одну собі зірочку сподобав:
Хоч вона і маленька, да ясненька,
Між всіма зірочками значненька.
Місяць завжди шанувався як предок роду, а тому його називають ще Дідухом, Василем або Колядою. Вважається, що все, розпочате в день народження Місяця, завершиться щасливо. давньоукраїнський Дідух, і римський Янус як боги доброго початку кожної справи мали благословити наступну сівбу. Януса у- давньоукраїнській міфології нагадує Семен Літопроводець.
Аби Місяць сприяв добробуту людини, йому приносили жертву у вигляді вареників, або, як їх ще називають, варених пирогів, котрі за формою нагадують Місяць. Начинка вареників символізувала продовження роду. Вареники з пшоняною кашею сприймалися як символ майбутнього життя. Вареники з маком уособлювали множинність зоряного світу. Великою життєтворною силою наділялися посічені в начинці яйця. Начинка з грибів сприяла чоловічій сназі, з риби - жіночій.
Предки вірили, шо у Місяці світлі боги заклали їхній символ - рівносторонній хрест, промені якого становлять чотири тижні місяця. Кожен тиждень має сім днів, на сьомий день відбувається зміна фаз Місяця. Ось чому неділю стали називати святим днем. 3 давніх давен дні тижня уособилися в яскравих образах, особливо виразних для понеділка, неділі, п"ятниці.
Немає коментарів:
Дописати коментар