ЖОВТЕНЬ - румя'нець Матері-Осені, лебедина пісня господарського року. У давнину називали його листобій, древопилець, весільник, передзимник, грязень... Побачити цього красеня можна в туманні дні або в дощі, які не ллють, як у брата Вересня, а мжичать з обважнілих хмар. Він здається трохи дивним: їздить на рябій кобилі, бо не любить ні колесами, ні возом, ні саньми, та все плаче жовтими сльозами. Кажуть, що Березню він сват, бо за день так само «сім жінок міняє: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, ще й знизу мете». Хоч землю вже вкриває де листком, де сніжком, а дозволяє помилуватися останніми квітами: айстрами, чорнобривцями, хризантемами, які так і сяють золотом. У жовтні завершується пора заготівлі цілющих рослим: калини, горобини, шипшини, брусниці, бузини... Підганяє брата-Жовтня Листопад-брат, бо старезна Баба-Зима вже чекає. Тому-то й плаче брат Жовтень жовтими сльозами і пахне не яблуками, як Вересень, а капустою. Приходять до людей у поминальний день (21 жовтня) діди-прадіди. А сам місяць Жовтень приходить до людей на весілля, бо любить дивитися, коли сестриця Покровонька не лише землю покриває листям, а й дівчину - шлюбним вінцем. Дівки, яким надокучило дівувати, моляться в цю пору богині Ладі, щоб дарувала їм шлюбну золоту обручку, бо в золоту пору жовтня дівчатам, благословенним світлом Дажбожим, потрібно не лише добре слово, а й палке кохання. Щасливий той, кому місяць Жовтень приносить цю любов, у якій і терпіння, і щастя, і вірність.
Немає коментарів:
Дописати коментар