РУСЬ

Русь - руська земля, руський народ. Назва "Русь" і  сьогодні лишається чи не найбільшою загадкою нашої історії, Незважаючи на численні гіпотези, особливого успіху тут не досягнуто. У «Слові о полку Ігоревім» кілька разів ужито слово русичі: «3 вами, русичі, хочу голову свою положити»; « Русичі великії поля червленими щитами перегoродили, шукаючи собі честі, а князю слави»; «Тут пир докінчили хоробрі русичі». деякі історики вважають, що автор «Слова» розглядає русів як нащадків легендарного предка - Роса або Руса. Академік Б.Рибаков зазначає: «Пошук предків Рус» завершився Тим, що починати історію древніх русів як передової частини східного слов'янства слід із середини І тисячоліття до н. е., коли праслов'яни- сколоти утворили в Середньому Подніпров'ї три « царства» та створили свою, багато в чому схожу, але багато в чому й відмінну від скіфської, культуру, свій етнос, свої язичницькі обряди». Скандинавські князі, які княжили в Києві з другої половини ІХ ст., називалися варягами. Русь і варяги ототожнювалися. Норманська династія князів Рюриковичів, запрошена слов'яно-угро-фінським об'єднанням Поволжя, вже у другому поколінні перебирається на Дніпро і об'єднує північну прибалтійську і південну причорноморську торговельно-економічні зони в одну державу - Київську Русь. Слов'янізуючись, вона в Х---ХІ ст. переважно силою поширює свою владу на всі східнослов"янські племінні групи. Приблизно столітнє існування  Києво-Руської держави з центральним великокняжим управлінням порушило природний хід етнокультурних процесів, що визначались у результаті великого розселення слов'ян у V-VІІI ст. Однак місцеві етномовні і культурні відміності різних східно-слов'янських племінних груп не були зневільововані. Вони залишилися і, мабуть, найбільше спричинили розлад Київської держави, що фактично була імперією Рюриковичів.
     Інша теорія спирається на такі міркування. Відомий археолог В.Баран пише: «Якщо до приходу норманських князів з династії Рюриковичів не існувало слов'янської русі, ні руської землі, а це беззаперечний факт, то ніколи не існувало в додержавний період слов'янської етномовної єдності, а в період Київської держави -- і давньоруської народності. Прихильники всеохопної етнічної єдності вдаються до створення міфічних слов'янських русів, які нібито, починаючи з кінця IV cт. н.е., поглинули всі інші східнослов'янські племена, надавши їм і свою назву - «русь»... Тому поняття « Русь» ,«  Руська земля», що нібито означає майже споконвічну етнографічну, мовну, політичну єдність і свідчить про існування східнослов'янської, а пізніше - Давньоруської народності на величезному просторі від Карпат до Дону і від Ладоги до "Руського моря" надумане і нереальне. Воно створене на штучних комбінаціях. Писемні джерела кінця IV — початку VII ст. засвідчують слов'янсъких антів, а не русів, які, за Б.О.Рибаковим, мали становити ядро майбутньої літописної Руської землі у Середньому Подніпров'ї». Що руссю справді були варяги, важливим доказом є те, шо й тепер західні фіни називають Швецію Routsi. Крім цього, у давній Україні було чимало імен варязького походження: Рюрик, Олег, Ігор. Багато варязьких прізвищ згадує Літопис Руський. У давнину Дніпрові пороги мали й варязьку назву. Грек Константин Багрянородний (Х ст.) відокремлює у своєму творі русів від слов'ян.
        Багато вчених не приймають варязької теорії походження слова « русь», виставляючи теорію слов'янську. Варяги, прийшовши на Київщину, до полян, вже застали там русь і незабаром самі порусилися, стали русами, як їх звали греки, араби та інші чужинці вже я VIІI-ІХ ст. Густинський літопис XVIІ в, твердить, шо назва « русь» походить «от реки глаголемия Рось». Були варяги й на півночі, у землі Новгородській, проте та земля за давніх часів Руссю не звалася, можливо, що назва « русь» пристала до варягів на Київщині.
        У « Велесовій книзі» (ІХ ст.) досить часто згадується « русь»: «За часів злославних і бусих русь була потята рукою ворожою»; «Отак відійшли сюди й оселились огнищанами на землі руській»; «І Дажбо кас народив од корови Замунь, і були ми кравенці і скіфи, анти, руси, боруси, і сурожці. І тако стали діди русове»; "І тому мусимо знову відкинути їх до моря і гнати до їхнього краю, тому що (це) руська земля, і руська кров лилася на ту землю".