МІСЯЦІ. ГРУДЕНЬ

ГРУДЕНЬ. Серед трьох синів суворої Зими крижаний Грудень сидить на троні найвище, на найпочеснішому місці. Волосся й борода в нього білі-білі як сніг, а в руках завжди посох. За те що Грудень студить землю, називають його студнем. Oх і круту має вдачу, за що його й полюбив Дід Мороз, але він і добрий, людям око милує. Люди його називають ще мостовик, стужайло, вітрозим, зимник, лютовій, хмурень... Грудень приводить з собою Бабу-Зиму, а з нею й Діда Мороза. День зимового сонцестояння (24 грудня) - найбільше свято для землі - народини молодого Божича-Сонця. І хоча Зима буває часто лихою, але і вона з нетерпінням чекає цього свята і може дуже образитися, якщо її разом з Дідом Морозом не запросять до Різдвяної вечері кутю їсти та ще потеревенити з Колядою. У першій день Різдва приходить до людей місяць Грудень на свято Рода - бога, який подарував життя всім істотам на землі. І собі п'є мед-пиво разом з іншими почесними гостями та все примовляє: «Хай все добре народжується». Скоро й Новий рік народиться, а з ним люди і весь світ святкуватимуть на Щедрий вечір породини найстаршого з братів — Ясен-Місяця. Від Різдва день починає збільшуватися, 25 числа місяць Грудень збільшить його аж на «горобиний скік» - одну хвилину, а на Новий рік буде вже на «заячий скік» - шіcть хвилин. Але до кінця зими ще далеко.
      Ясен-Місяць називає свого брата Грудень-просинець, бо люди завжди в нього просили-випрошували снігу: як у грудні сніг заляже, так у серпні жито виляже. Сухий грудень - на суху весну й сухе літо. Коли грудень холодний та сніжний - хліб буде пишний. Дужe любить місяць Грудень, коли снігурі-птахи, не забарившись, пролітають до нього в гості. А для людей то прикмета суворої зими.