Передусім це стосується Миколи Доброго (Милосердного, Милистивого). О. Афанасєв зазначає, що на Миколу перенесені давньоязичницькі уявлення про морського бога (власне, господаря дощового моря). Оскільки він помічник і охоронець на воді, його називають ще Морським і Мокрим.
Святкують Миколу Зимового (6/19 грудня) і Весняного (9/22 травня). Колись Холодний Микола (а він славився приморозками) вважається одним із головних зимових свят. Він був немовби нашим Дідом Морозом. Усіляко сприяв молодятам, був улюбленцем дітлахів: коли вони спали він тихенько роздавам їм подарунки. На Зимового Миколу варили пиво: на Варвари вчиняли суміш, а на Миколу заварювади та кликали гостей. Вважалося, що від Зимового Миколая до свята Різдва Божича-Сонця - найсприятливіша пора для варіння пива. В одній колядці це представляється як один із тих сакральних звичаїв, на яких "держиться світ", і всі біди в світі від того, що цей звичай люди забувають:
Чому так нема, як було давно,
Як було давно, а з первовіку:
Святим Миколам пива не варять...
Св. Миколай опікується не тільки людьми, а й дикими звірами та домашніми тваринами. Наведемо одну з оповідок. Чоловік їхав дісом, і захопила його ніч. Мусив начувати. Випряг воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді... таке назбігалось - страх глянути! Сидить заєць поруч з вовком і небоїться його. "Що за дивовижа?" - думає собі чоловік. А коли йому вже від серця відлягло, пильніше придивився і побачив: сидить поміж тою звіриною св. Миколай - старий сивий чоловік. Сидить і щось звірам розповідає, а вони слухають, розвісивши вуха.
В одній українській казці розповідається "послав пан козака з листом, і йому випала дорога через ліс, і він як їхав тим лісом, то надибав св. Миколая , який в"язав лико - єдне добре, а друге кепське. Але св. Миколай показався йому в постаті [образі] старого діда. Той козак під"їжджає ближче до св. Миколая, дивиться на те і питає: що то ви, дідуню, отто робите; а св. Миколай відзивається до нього: а що ж? ти бачиш добре, що я роблю? Лико в"яжу. - Та я, дідуню, бачу, що ви лико в"яжете, тільки не знаю, на що? - Ото-так, козаче! Тиї лика, які я в"яжу до купи, то вони свідчать людську долю! - А чого ви в"яжете одно лико добре, а друге кепське? - Бо так треба; бо і люди такі на світі: є добрі і недобрі, то треба їх вінчати, щоб були злі здобрими, а добрі зі злими. - А то для чого? - Для того , бо як би звінчалися самі злі, то вони не могли в світі жити, а як би повінчались самі добрі, всі робочі, то вони з великого добра забули Бога".
На Весняного Миколу був звичай уперше виводити коней на пашу, про що говорять народні приповідки:"Прийшов Миколай - коней випасай"; "Юрій корів випасає, а Микола коней"; "Прийшов би Микола, а літо буде". Вірили: "На полі Микола - для всіх Бог". І ще: "Попроси Миколу, а він Спасу скаже". У цей день господарі кропили конейсвяченою водою та їздиди в полі верхи - "щоб нечиста сила коней не мучила". Робили також заздоровні обіди, які звалися нікольщиною, а звідси й приповідка: "Понаставляли тих мисок, як на нікольщині!"
Св. Миколая разом з іншими поважними святимигосподарі запрошують на Святий вечір кутю їсти. Пригадаємо ще одну давню колядку:
Сидить Миколай в кінці пристола,
Голову схилив, слізьоньку вронив;
А із тої сльози Дунай розлився.
У давнину для вшанування покровителля худоби св. Миколайрозпалювали на пагорбах "живий вогонь", який мав горіти до кінця пастушного сезону, тобото до глибокої осені.
У християнській традиції Микола Добрий ототожнюється зі святим Миколою Чудотворцем.
Замовляння від злих чарівників: "Михайло-архангел, Гавриїл-архангел, Микола Милостивий! Зійдіть з небес і принесіть ключі, і замкніть чарівнику і чарівниці, відуну і відунці і упирцюнакрепко і твердо. І зійде Микола Милостивий, і принесе заліза, і поставить від землі до небес, і замкне трьома ключами позолоченими, і ті ключі викине в окіян-море; в окіян-морі лежить камінь алатир: тобі б, каменю, не відлежатися, а вам, ключам, не виплисти на моє слово".
Немає коментарів:
Дописати коментар