Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвинутою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щедрий вечір у галичан - напередодні Водохрещі, тоді як на Наддніпрянщині це "голодна кутя", Богоявленне надвечір"я.
Господиня, лише "мине з полудня", починає готуватися до "щедрої вечері". У неї все чистенько побілено, підведена піч, приготовлено чисту білизну для всієї родини, напекла вона вже книшів, калачів, книшиків і паляниць. Сьогодні буде справді щедра вечеря - різноманітна й смачна. Здебільшого готують м"ясне та мучне: печеню, ковбаси, млинці, вареники тощо. Млинці мають бути обов'язково: щоб сонечко землю припікало, як вогонь млинці, і щоб як на весні й улітку все так росло, як тісто на дріжджах. На Щедрий вечір батько ховається від дітей за пирогами і книшами - символом щедрості, багатства. "А де наш тато?" - питають діти. "А хіба ви мене не бачите?" - відповідає батько із-за купи пирогів. "Ні, не бачимо, тату!" - "Дай, Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!", тобто "щоб у достатках і спокої інших свят дочекати". Діти цього вечора ходять попід вікнами сусідів і щедрують, за що їм дають гроші або щось їстівне. При цьому хлопці маскуються - хто ведмедем, хто бабою, хто як придумає. Обов"язково хтось має бути переодягнений жінкою - "Меланкою". Щедрик - це щедрівник або й сам Щедрий вечір.
Проти цього обряду завзято виступав український проповідник Іван Вишенський: "Щедрий вечір з міст і сіл у болото заженіть, нехай із дияволом сидить, а не ганьбить християн".
Немає коментарів:
Дописати коментар